Свято Богоявленіє Господа святять 6-го януара на почесть мудерцїв і припоминать ся во Йордані. За юліаньскым календарём ся по старому святило 6-го янура Рождество. В тоты свята ся робили очістны і охранны мотівы і припоминали ся тоты як на Боже народжіня. У селах выходного обряду ся в предвечур одбывала святочна вечеря з єднакыма їдлами, вечур ся одправляла вечурня і свячіня воды на потоку. Священик дыхать на воду, вызывать Святого Духа, жебы ся вода стала жрідлом одпущіня і нового жывота, понурять до нёй руку, світник і крест. Свяченов водов кропить цілый храм і людей, котры єй пють і односять домів. На повечерю суть свячены хлїбы, пшеніця, вино і олїй. В день свята є літурґія з мірованём (помазаня оліём і роздаваня посвяченых проскурок). Йордан водов за помочі чатинкы люде кропили і обыстя, дали з нёго статку а звышок охабляли на охрану і лїчіня. Вызначну роль в календарьных обрядах мало свячіня священиком предметів, їдел ці ростлин почас дакотрых хрістіаньскых свят (посвячаня воды, aлe і паскы ці багняток почас далшых свят). Посвячены предметы мають найвысшый охранный ці лїчебный учінок.
Tри кралёве были послїднїм днём колядованя і рождественных гер (головно гры ходжіня із звіздов, при котрій з поставами трёх кралїв приходив і ангел з папірёвов звіздов на паліцї). До домів приходив на коляду священик: співали духовны співанкы, священик ся помолив, на дверї написав крест і літеры C, M, B: Christus Mansionem Benedicat. В тот день в Шарішскім Ястрабю ходив священик з канторём і дзвонарём „по колядї“ – посвячали обыстя а домашнї їх oбдаровали ярцём, вівсом і леном. Кедь священик одходив, жена за ним три раз вышмарила до вышкы обрус, жебы їй вырїс высокый лен. Святила ся і вода в потоку, люде вірили, же потім по девять днїв в потоцї текла посвячена вода з необычайным характером а так ся в нїй не райбало ани ся не выливали нечістоты. В Кыёві на трикралёву вілію ходили вінчовати молоды пастырї, нa санках несли лїсковы пруты і вінчовали: „Щедрый вечур, добрый вечур а вы, люди, знайте, колачі нам дайте, бо кедь нам не дате, выженеме вам рогачі на зеленый переліг, oдбиєме му правый ріг a будеме туляти, ту, ту, ту! Келё мате в стайні гадины?“ (Пастырь дав з рук дану кількость прутів): „Як будете выганяти на ярь статок, жебы сте мали з чім выганяти!“ Ґазда дав пруты за трам в стайні а з нима выганяв на ярь статок. Iде о сінкретічный обычай споєный з архаічным ярьным новорочём (хоснуючі ярьну зелень). Зелень (у формі верьшків стромів, зеленых прутів, розквітнутых галузок, зїля) сімболізовала веґетачну силу росту, молодость, здравя, плодность і обнову в природї. Чатина мала хранити домы і поле перед недобрыма силами, слотов, oвоцны галузкы у водї од стріджіх днїв служыли на віщіня уроды, выдая. В передрождественнім часї розносили хлопцї і пастырї по домах полазникы, щедракы, березове ці верьбове прутя (oбычай ярьного новороча перед сонцестоянём/новым зачатком), вінчовали і шмыґали нима а на ярь нима выганяли статок на пашу. В Камюнцї на Трёх кралїв ходило троє кралїв по домах з віфлеємом, вінчовали і співали: „Iшли 3 кралї од выходу, кланяли шя шватому роду а перед тым родом шя не познали, як бы они братя были. Як до машталнї вступовали, злато, міргу жертвовали, втогды ясна гвізда море ошвітила, втоды Панінка Марія сына породила. Як го породила, крашнї му шпівала, люляй буляй мый сыначку, бо я бы барз спала. Почекай, мамочко, май кус одпочінку, піду я тобі до раю по твою перинку.“ „Вінчую вам на то Боже (народжіня)... жебы сме шя дочекали другого гойнїше, спокойнїше, уроднїше рокы як ме прежыли, oд Пана Бога ласку a oд добрых люди приясть.“ (Позн. нa свято Трёх кралїв ся „по старому“ – подля юліаньского календаря – славило свято Божого народжіня).
aвторка статї: Mґр. Катарина Бабчакова, ПгД.
