Ладїслав Ладоміряк є русиньскый театралный герець, котрого днесь можеме знати ай із телевізного серіалу Граніця. Як член чіногры єденадцять років робив в Театрї Александра Духновіча у Пряшові. Моменталнї жыє і робить на западї Словакії.Окрем герецтва ся венує ай співу і музицї. Перед восьмома роками заложыв капелу Rusnack´s, в котрій народны співанкы „облїкають“ до модерного „шматя“ у фанкі штілї. Пробує таксамо солову карьєру. О ёго герецькых і співацькых проєктах, як ай о ёго корїнях нам веце прозрадив в інтервю.
Одкы походиш і де сїгать твоє корїня?
Народив єм ся в Гуменнім, де єм ходив ай до основной школы, але каждый вікенд або празднины єм быв в Полонинах. Одты, із сел Уліч і Збой походять мої родічі. Также одмала єм бісїдовав а ай дотеперь бісїдую по руснацькы і не ганьблю ся за то.
Коли єсь вырїшыв, же будеш герцём? Проявляли ся твої герецькы способности уже в дїтинстві?
Николи єм ен уважовав над тым, же буду герцём. Ани єм не декламовав Кубіны, ани іншы декламаторьскы конкурзы. Пришло то аж на конзерваторії в Жілінї, де єм штудовав гру на ґітарї. Перед матуров сокласници роздумовали над тым, де підуть штудовати
На высоку школу, но а я абсолутнї не ман понятя, што маю зробити із своїм жывотом. Аж сокласници мі натякли, же бы єм мав попробовати герецтво, же єм рядный екзот. Так єм то попробовав – і прияли ня. Не видить ся мі, жебы ся у ня в дїтинстві проявили даякы знакы таленту на тоту професію. Може лем тогды, кедь єм знав выпросити даякы грошы од мамы, а наслїдно гнедь од нянька (сміх).
Довгодобо єсь быв як герець в Театрї А. Духновіча у Пряшові. Як єсь ся там діставі чого єсь сі выбрав якраз тот театер, котрый грає по русиньскы? Не тягало тя до іншых театрів – в Кошіцях, ці на западї Словакії?
До ТАД-у єм ся дістав уже почас штудій на Академії умень в Баньскій Бістріцї. Наш ведучій рочника быв Любо Миндош вєдно з Евов Вечеровов а він мі уже в третїм рочнику пропоновав, ці не хочу мати анґажма в дївадлї. Тогды єм то одмітнув, бо єм ся на то іщі не чув, потребовав єм назберати веце скушеностей в школї. В четвертім рочнику єм наконець вырїшыв, же бы єм то попробовав і пішов єм на конкурз до театра. Остатнї дївадла єм ани не мав дяку пробовати, бо ня тягало быти в театрї, в котрім ся грать в моїй родній речі, по русиньскы, а то была єдина можность.
Якы ролї ся ті грали найлїпше?
Найлїпше ся мі грали, самособов, неґатівны ролї, а то зато, же чоловік там міг выпробовати такы річі, котры бы в реалнім жывотї не зробив (холем я нї). Не мав єм нияку облюблену герецьку поставу, скорше бы єм міг меновати представлїня, котры ся мі грали лїпше, а котры гірше.
З Театра А. Духновіча єсь недавно одышов і переселив єдь ся на запад Словакії, де теперь жыєш і робиш. Як пережываш тоту зміну?
По єденадцятёх роках в театрї, де єм здобыв найважнїшы скушености, якы єм міг здобыти, то было про ня тяжке. Але з одступом часу єм рад, же єм зробив тот крок. Теперь маю веце часу на родину, на дїти. Якраз тото єм потребовав. Дїти сі треба ужывати, докы суть малы, а треба ту про них быти. Тоты рокы скоро збігнуть, чоловік сі ани не усвісомить, а дїти стануть дорослыма. Аж потім бачіте, же сьте з нима могли быти омного веце часу.
Чому ся в рамках герецтва актуалнї венуєш?
Моменталнї єм на вольній нозї а з бывшым колеґом з ДАД сьме приготовили представлїня, котре має назву Під шквернами. Премєру мало в Баньскій Бістріцї. Далшым театралным сполупрацам ся не браню, просто чекам, што прийде.
Люде тя днесь знають ай через телевізны образовкы дякуючі серіалу Граніця. Овпливнило то даяк твій жывот?
Моменталнї дякуючі серіалу Граніця ня люде спознають декады, але найвеце то чую якраз на выходї Словакії. Люде ня спознають в рештаврантах, накупных центрах, або лем так, на уліцї. Не можу повісти, же є то неприємне, наопак.
Окрем того, же єсь герець, венуєш ся ай співу і музицї. Маєш свою капелу Rusnack's, в котрій співаш. Як єсь ся дістав к тому – заложыти капелу?
Такой, кедь єм перешов жыти до Пряшова, тягало ня ід даякій капелї, розвивати ся ай в тім смерї. Нашов єм панкову капелу Одты Поты, в котрій сьме зачали творити властны співанкы. Але по пару роках ся наша дорогы і погляды в капелї зачали розходити, зато єм одты одышов і заложыв русиньску капелзу, о котрій єм уж довше роздумовав. Слово дало слово а із моїм добрым камаратом Янком Угірняком (бубеником) сьме попробовали сформовати капелу, котра бы сповнёвала нашы представы. В зачатках капелы сьме были пятёми. Бубеник Янко Угріняк, саксофоніста Янко Лазорик, басґітаріста Матуш Бачіньскый і ґітаріста Іґор Полорецькый. По часї од нас Іґор одышов і до капелы сьме закликали доброго ґітарісту Мілоша Гуменика, котры є з нами доднесь. Якраз вдяка Мілошови взникають інтересны анґажманы народных співанок. Моменталнї ся наша капела розросла о далшого члена – Мікія Балика, котрый грає на клавесох. Капела днесь має скоро вісем років.
Якому анру ся венуєте і хто вам пише тексты?
Такой на зачатку сьме рпздумовали, котрым смером бы сьме ся з погляду жанру мали пустити, но при тых шыковных музикантах то было ясне. Дотогды нихто ніч такого не робив, хотїв єм знати, якый то буде мати одзыв. Все мі є до сміху і жартом говорю, же сьме выдумали новый жанер – фанкіфолк. А думам сі, же лїпше сьме то ани не могли зробити. Тексты суть векшынов народны, переробляме знамы народны русиньскы співанкы і „облїкаме“їх до модерного штілу – з фанкі надыхом. Цїла музика є енерґічна, танечна, і думам сі, же має досяг на шырокый спектер слухателїв – од 15-рочных аж по 100-рочных. Маме ай властну співанку з назвов Красный день, котрой текст про нас написала колеґыня з ТАД-у Зузка Ковалчікова, за што їй дякую і вірю, же про нас напише іщі далшы тексты.
Попритім вшыткім пробуєш ай солову співацьку дорогу. Што тя ку тому мотівовало?
Почас пандемії, котра нас вшыткых заперла дома, зачав єм компоновати властну музику. Маю таке чутя, же мою жену то не бавило, як сі лем так, сам про себе награю і не посувать ся то дале. Так мі дала пропозіцію, жебы єм то дав дакому, хто ся до музикы розумить і може то посудити, порадити мі, што дале. Так єм ся озвав Палькови Смолкови, з котрым єм ся знав уж давнїше. Зачали сьме сполупрацовати. Зознамив ня з продуцентом Любом Мазаком з котрым теперь продовжуєме роботу на моїм соловім проєктї. Єдну співанку сьме уже выпустили до світа, далша чекать на свій час. Накрутили сьме ай відеокліп і не можеме ся дочекати, коли узрїє світло світа.
Выріс єсь в русиньскім оточіню, днесь єсь уже сам отцём. Ведеш свої дїти к русиньскій ідентітї? Бісїдуєш з нима по русиньскы?
Думам, же мої дїти знають о тім, же єм Русин, але особнї їх ку тому не веду. Охаблям їм слободну волю, абы самы пришли на то, ці хотять знати бісїдовати по русиньскы, або нї. Але на зачаток буду рад, кедь будуть знати говорити добрї по словацькы. Вірю але, же кедь будуть мати охоту, ай к русиньискому языку сі найдуть путь.
Моменталнї жыєш на западї Словакії, походиш з выходу і твоїм родным краём суть Полонины. Што про тя значіть твій родный край теперь, кедь жыєш на западї?
Самособов, каждого тягать домів, ці уже частїше, або менше часто. Моїм родным краём все будуть Полонины, де єм вырастав. Але на другім боцї, мій домов є все там, де ся находить моя родина. Не є то про мене конкретне місто, ці край, але місце, де сьме вшыткы вєдно.
Якы суть твої планы до будучности?
Быв бы єм щастливый, кедь бы ся мі з капелов Rusnack´s подарило выдати албум а попритім бы єм хотїв розбігнути солову карьєру, в рамках котрой уж „шупам“ ай до попового мейнстріму. Увіджу, як то піде дале.
Што бы єсь одказав чітателям?
Што бы-м одказав? Много позітівной енерґії, здравя, а холем раз деннї жебы веновали усмів цїлком незнамому чоловікови. Хоцьде, ай на уліцї. Мінімално то злїпшить дяку ай їм самым. :)
Авторка статї: Наталія Гребікова
