Ґрекокатолицькы і православны віруючі го святять на переломі ярьнёго і лїтнёго періоду в недїлю по Пятьдесятніцї, з прічны Святого Духа. Ёму є присвячена перша недїля по Святій Пятьдесятніцї, коли собі Церьков честує тых, котры суть садовинов дарів Святого Духа. Історічно в рамках свята ся ку почливости мучеників поступно прилучала і почливость апостолів, єпіскопів, аскетів, монахів і монашок. Свято вшыткых мучеників ся у выходній церькви споминать уж в 4-ім столїтю.
На Душічкы (Памятка усопшых, 2-го новембра) были одпраляны задушны літурґії за душы в oчістцї, навщівляли цінтерї і запалёвали свічкы на гробах предків. Звык скрашлёвати гробы квітками ся розшырив аж в 19-ім ст. В народній вірі ся форма заступной жертвы душам предків в подобі їдла давала путникам, жебы ся молили за душы мертвых. У ґрекокатоликів є душам усопшых засвячено пять субот (першы штири почас Великого посту, пята якраз день перед святом Пятьдесятніцї). Задушны ся называють зато, бо почас них ся одправляють богослужбы за душы вшыткых усопшых з панахідами (з ґр. неспаня), значіть молитвами за усопшых. Суботы ся вяжуть ку тому, же тїло Ісуса Хріста якраз в тот день лежало в гробі.
Філіповка
Православны і ґрекокатолици святять oд 15-го новембра піст званый Філіповка, котрого назва походжать од свята св. aпостола Філіпа (святить ся 14-го новембра). Філіповка, піст перед святом Рождества Ісуса Хріста тырвать до 24-го децембра, значіть штиридцять днїв. Є приготовлїнём на ославу праздника Хрістового народжіня і наслїдного свята Богоявленія. Постны приказы были омного мірнїшы як тоты почас Великого посту перед Пасхов a ку Філіповцї ся не вяжуть властны літурґічны предписы. На хрістіаньскім выходї ся тот піст розшырив в перебігу 9-го столітя а ёго форма была дефінітівно стабілізована по Константінопольскім сеймі в роцї 1166, де ся становило ёго тырваня 40 днїв (oд 15-го новембра дo 24-го децембра). Понедїлёк, середа і пятніця были днї посту без мяса, продуктів з молока і олїя, в недїлю было доволено їсти рыбы. На Щедрый день (Вілія) платить прісный піст a не одправлять ся ани свята літурґія (літурґія св. Василія Великого з вечурнёв ся вяже уж ку святу Рождества). В нашій традічній културі мать тот період окремый характер сімболічного переходу перед зимным совцестоянём, котрый знова принесе новый зачаток. Приходить період вінчованя, пророкованя, довгых темных ночей, розповідань о страшках в кудельных хыжах при роботї і є періодом без забав, співу і гостин.
Найвеце звыків в періоді адвенту і філіповкы ся вязало ку стріджім дням (свято св. Катарины, Андрія, Барборы, Николая, Луції, Томы). Подля традічных представ в цїлій Европі ся у довгы ночі перед зимным сонцестоянём актівізовали неґатівны, демонічны силы. Зато ся робили розмаїты охранны крокы, віщованя (головно любостне) і обходжаня масок ці колядників. Meджі предметы на охрану людей, звірины і ґаздівства належить часнок (робили ся з нёго сімболы крестів на дверях), сіль і желїзо. На охрану ся окурёвали домы угликами і зїлём, свяченов водов ся кропив круг коло домів і господарьскых будов, робив ся обрядовый глук, котрый мав маніфестовати силу сполоченства і одогнати недобры силы (трубіня, пуканя бічами, стрїляня, дзвонїня, розбиваня ґрат о дверї і подобно). Дбало ся, жебы рано перша не пришла до дому чуджа жена, бо подля традічных представ была поважована за нечісту і потенціоналну носительку зла, котре ся могло зачати головно в тот час довшых ночей і тмы. Почас стріджіх днїв были заказаны бабскы роботы (пряджіня, шытя, райбаня), aле і заказ продаваня або пожычаня будьчого іншым. Быв то і період віщованя выдая і часу (каждый день од Луції до Рождества представляв місяць наслїдуючого рока і ёго час).
aвторка статї: Mґр. Катарина Бабчакова, ПгД.
