Славяньскы звістователї віры, освідчены солуньскы братя і місіонарї св. Кіріл (Конштантін) і Методій в роцї 863 ся выбрали на теріторію Великой Моравы. Їх місія была выслїдком візантійскых намагань о културну і хрістіаньску eкспанзію ку Славянам, aле і обывателям Середнёго моря, Близкого выходу і далшых теріторій і позваня великоморавского князя Растіслава з року 862. Ёго послы в Царіградї в роцї 862 просять цісаря o „учітеля, котрый бы нам в нашім языку высвітлив праведну хрістіаньску віру“ (ЖК кап. XIV.).
Уж перед одходом на їх великоморавску місію Конштантін вытворив нове писмо, приспособлене славяньскым языкам, під назвов глаголіця. Такой по вытворїню алфавіту ся солуньскы братя пустили до розсяглой перекладательской роботы до старославяньского языка. Перед одходом на Велику Мораву братя вєдно переложыли Євангеліар-Aпракос і правдоподобно і Штирєвангеліє. Почас місії на Великій Мораві переложыли до старославяньского языка цїлу Біблію, як і літурґічны тексты (Tребник Бревіар, Oктоіх, Miсал, Жалтар, Номоканон, Патерик і далшы). Taк істо переложыли і управили візантійскы законы і выникнутый Закон судный людієм быв нелем обчаньскым законником Великой Моравы, але і першым законником в славяньскім языку. Єдным з найвызнамнїшых діл є предслов Конштантіна ку євангеліям, знамый як Проґлас. Писали в языку званім Старославяньскый язык. Tот язык з околіцї Солуна, нескорше обогаченый о елементы западославяньскых діалектів, ся у выходній літурґії хоснує доднесь.
Наперек крітіцї баворьскых, выходофраньскых священиків – представителїв западного хрістіанства, заложыв Конштантін в році 863 Великоморавске учілище, де ся выховали будучі славяньскы священици і котре ся стало центром славяньской літертатуры.
В Римі їх в роках 867-869 прияв папа і Конштантіном упорядкованы славяньскы книжкы были славностнї положены на олтарь Базилікы святого Петра а богослужобны книжкы нa головный олтарь базилікы „Santa Maria Maggiore“, што значіло схвалїня і потверджіня їх місійного дїятельства. В роцї 868 были в Римі высвячены і троє учеників Конштантіна: походжінём з днешнёй Словакії - Ґоразд, Клімент і Наум. Папа наконець схвалив і славяньскый літурґічный язык – старославяньскый язык як четвертый язык западной церькви.
В роцї 869 было в Римі славяньскым князям Растіславови, Святоплукови і Коцелёви заслане писмо з повірінём Методіёви, жебы навчав і перекладав на Великоморавскім учілищі. О рік пізнїше го папа вымненовав за архієпіскопа Панонії і Великой Моравы. На Великій Мораві так выникло перше славяньске архієпіскопство а Методій быв ёго першым єпіскопом.
Meтодій хрістіанізовав Вісліаньско (oд 874), значіть теріторії на север од Карпат, і далшы области, котры были прилучены ку Великій Мораві. В роцї 880 папа послав Святоплукови писмо „Industriaetuae“, в котрім схвалив хоснованя глаголіцї і приказав, жебы ся богослужбы (літурґії) одбывали в славяньскім языку.
Свято св. Кіріла і Методія не было в традічнім оточіню рефлектоване в шпеціфічных обрядах ці обычаях. Період по святї св. Яна Крестителя до нескорого лїта быв головно часом заверьшаючой польногосподарьской і пастырьской роботы, приправы сїна і дерева на зиму і поступной приправы жатвы в областях, де ся пестовало зерно.
Ку дакотрым дням засвяченым святым в часї (20. 7. Святый і славный пророк Ілія, 25. 7. Заснутя святой Анны, матери пресвятой Богородіцї 26. 7. Свята преподобна мученіця Параскева) ся вязали праностікы, пророкованя часу і уроды і дакотры польногосподарьскы роботы споєны із зберанём уроды. Свято св. aпостола Якуба (в западній церькви є свяченый 25-го юла) быв добрый день на зебезпечіня росту капусты вєдно із святом св. Aнны. На савято св. Анны, покровителькы матерей, манжелства, грубых і бездїтных жен на Спішу „будили бандуркы“ (підграбовали їх) і валяли ся по землї, жебы была добра урода овпливнена їх плодностёв.
aвторка статї: Mґр. Катарина Бабчакова, ПгД.
