Святый і великый четверь

           В минулости быв Святый і великый четверь  (знамый як Зеленый четверь) i днём, коли перестали в церькви дзвонити дзвоны на знак очекованя Великой пятніцї. Намісто голосу дзвонїв ся озывав шпеціфічный звук рапкачів, котрый мав своїм глуком охранити людей i господарьства в надходячім вызначнім святочнім періодї. Бо свята в собі несли окремы формы „tremendum et fascinans“ – святой боязливости і почливости.

          Святый і великый четверь перед надходячіма найвызначнїшыма хрістіаньскыма святами быв і днём обрядовой очісты. Люде ся ходили мыти ку течучім потокам, жебы ся позбавили вередів, бородавок, лишаїв ці сверблячкы – так, як вода однесла ряндя, котрыма ся втерали, мали одплавати і хвороты. В многых локалітах у тот день першый раз выганяли статок на пашу (iнде быв терміном першого выганяня свято св. Юрія, на Спішу „нa Дзура“). І статок требало обрядово хранити і забезпечіти му просперіту. Зато го ґаздынї обкурёвали посвяченым зїлём, швігали зеленыма прутиками, в котрых є скрыта жывотна сила росту, перекрачовали горячі угликы на сімбол доконалой очісты огнём, ланцї і замкы (желїзо сімболізує силу, імуніту, здравя i єдность). Ґаздынї потерали статок яйцём, жебы быв здравый, плодный і округлый як яйце, сімбол жывота. Пастырї по селї трубили, жебы выгнали планы силы. Бічі пожегнав священик в церькви. Про добру уроду в роцї ся в тот день варили їдла з молодых листків шпенату, щавіля ці копривы, a молоды парібцї до сїней і на порогы сыпали мурянкы, котры мали каждому дому принести гойность і щастя.

Свята і велика пятніця

            Велика пятніця є святом укрижованя Ісуса Хріста. В ґрекокатолицькій церькви стоїть в центрї обрядів Великой пятніцї плащеніця, iкона Хріста лежачого в гробі, котра сімболізує плахту ці полотно, до котрого было завите мертве тїло Хріста, кедь было вложене до гробу. Богослужбы зачінають раннов утренёв з чітанём євангелій о терплїню Хріста (Страсти, служены даґде на Святый великый четверь вечур), наслїдують царьскы часы і вечурня з процесіёв коло церькви з уложінём плащеніцї. Обходжаня коло храму сімболізує погребный обряд Ісуса Хріста.

         У тот вызначный святочный день ся в традічнім оточіню многым обрядам приписовала шпеціфічна міць. Велика пятніця была днём обрядовых форм з цїлём очісты. В Плавніцї ґаздове уж о третїй рано бродили з конями по потоку, жебы были цїлый рік здравы, в Плавчу їх скоро рано водили на рїку Попрад, „покы пташок не перелетїв“, жебы вылїчіли водянку в колїнных клубах конїв. Вірило ся, же засягы до орґанізму в тот день будуть мати приязный учінок і зато стригли вівцї, выпалёвали знакы звірятам і щіпили стромы з тым, же раны ся будуть добрї гоїти. В Плавніцї з дрібных білых лучных квітків, званых циґаньскы покы, пражыли на шмалцю з воском лічіву масть проти покам. Вірили і тому, же кедь на Велику пятніцю лїє, буде сухый рік, і наопак. Платив найпріснїшый заказ роботы із землёв; не сміло ся з нёв рушати, садити, копати. Наприклад в Плавчу не робили ніч на полю, но в садах щіпили овоцны стромы. В Шарішскім Ястрабю в тот день ходили по селї церьковник і дзвонарь зберати по корунї і яйця про священика.

          Велика пятніця є днём найпріснїшого посту. Віруючі їли лем хлїб і воду. В североспішскых русиньскых селах Литманова і Малый Липник і в ґоральскім Колачкові в тот день їли лем бандуркы, малы дїти ся могли напити молока а дорослы юхы, щавы з квасной капусты. По вечурнї ся в обыстях сел выходного обряду зачало готовити тїсто на округлы великы паскы.

Свята і велика субота

          Свята і велика субота (знама як Біла субота) є днём приправы обрядовых їдел на недїлю і їх свячіня в церькви. Жены в селї Плавеч в тот день готовили їдло на посвячіня: пекли паскы, варили шовдру і ковбасы, за помочі крепового папіря фарбили яєчка на синё і червено, а переваренов водов з цибулёвых луп на яснокавеёво, а потім воском писали орнаменты. В Шарішскім Ястрабю до округлой паскы печеной на Великодню суботу запекли i жовтый корїнок (Горець жовтый, хоснованый при традічнім лїчіню).

          Свята і велика субота была і днём oчістных обрядїв: при костелї ці церькви „палили Юду“ (на огню спалили стары, непотребны звышкы свічок і старый олїй з храму). Угликы з того дня собі люде брали домів на очісту і охрану, а запалёвали нима новый огень в шпаргетї. Tот звык припоминать обрядовы формы ярьного новороча, коли по очістных обрядах было потребне при новім зачатку заложыти і новый, „чістый“ oгень. В дакотрых селах із угликами з того дня трираз обігли дім на охрану проти заливам, уложыли їх під стрїху проти огню а попіль высыпали на поле, на охрану проти бурї. Укладали їх і на лїчіня обкурёванём.

          В шарішскій Плавніцї попіль з білосуботнёго огня одкладали до свята Трёх кралїв о рік, коли ся посвячав і хосновали го на посыпаня ростлин, жебы добрї родили і на лїчіня. Єднак як огень, і вода была поважована як очіста. Як першый раз задзвонили дзвоны, Плавнічане ся ходили мыти ку потоку, жебы были здравы. В русиньскых вышнёшарішскых селах Oрлів і Чірч водов з вареных яєць натерали вівцям ногы, жебы были здравы. Звышкы тїста з паскы стуляли до гулькы, котру хосновали на лїчіня людей і звірины. Taк як вшыткы великы свята і роботы тых днїв были од скорого середнёвіку детермінованы сістемов церьковных обрядів і способів свячіня свята.

Світла і велика недїля Пасхы

Хрістос воскресе!

            На Великодню недїлю, Недїлю Пасхы, Недїлю Воскресенія ці Великдень, были подобны обряды як щедровечерны. Родина была вєдно і вшыткы їли за сполочным столом, по молитві, вєдно ся їло подїлене яйце, не мало ся вставати од стола а їдла і обряды в тот день мали окрему функцію праздника.

            По вчасній ранній літурґії ся посвячовали кошикы з їдлом (oкругла кыснута паска, шовдра (шунка), ковбаса, грудка уварена з яйця і молока/сырок, aлe і сіль, яєчка) з прикрытым вышываным обруском (портком). В Maлім Липнику ся дзвонило уж о третїй рано, но люде приходжали ку церькви уж скорше a кедь была зима, запалили стары вінцї і грїли ся коло огня.

            Жены в Плавчу коло 7. годины рано приношали до церькви на посвячіня кошикы з потравов, запакованы до тканых біло-червеных обрусів. Потім ся понагляли домів, бо же котра скорше прийде, скоро їй зерно пристане (дозрїє). При приходї до двора найскорше обышла вшыткы будинкы з посвяченов потравов, жебы в тім святім часї за помочі обходжаня охранила їх перед огнём. Ґаздыня потім розложыла потраву на столї і родина ся зышла ку їдлу. Ґазда надкроїв посвячену паску на 5 місцях на знак пятёх Хрістовых ран. Кускы з нёй одложыли за крокву стрїхы на охрану а потім вєдно із шкарупами вложыли перед сїянём до борозды. Oтець краяв паску, мати дїлила яєчка і каждый їв половину. Maстёв з вареной шовдры собі мастили ногы вірячі, же їх захранить перед щіпнутём гада, припоминаючі натераня Хрістовых ніг мастёв од Mарії Maґдалены.

          В Шарішскім Ястрабю на Великодню недїлю даколи дві великы паскы нїс до церькви на посвячіня муж в портцї (плахтї), жена несла на посвячіня кошик із шовдров, ковбасов, яєчками, солёв, солонинов або фалатком ягнячого. Як пришли з церькви ґаздыня перше яйце роздїлила вшыткым членам родины, жебы ся тримали покопі (дотогды нихто з їдел не їв, доконця про малы дїти, кедь были барз голодны, мати одкладала кус минулорочной паскы). На посвячене масло робили ґаздынї крестик а ёго звышками лїчіли боляче горло, предушкы ці клубы, шкарупы давали до зелениновых грядок, кость із шовдры охабляли під стрїхов на охрану a oкыршыны палили в шпаргетї, кедь надходила буря. В Литмановій посвячену сіль давали коровам, жебы мали велё молока. В русиньскім Чірчу фалаткы паскы вкладали до сусика (надоба на зерно),  жебы хранили зерно a охабили собі і на лїчіня.

           В тот вынятково святочный день ся одбывав і iнiціачный обряд приїманя меджі дївкы. Дївка першый раз ішла до храму в партї, сімболічній святочній сучасти дївоцького кроя. В многых локалітах выходной, але і середнёй Словакії ся в тот день заводили хороводы і круговы танцї дївок по досягнутю поглавной зрїлости, споєны із співом співанок, формаціями переводжаня, переходу, бран і мостїв, котры сімболічно одзеркалёвали драгу сонця, рост ростлин, і переход частей рока. Дївкы, носителькы молодой плодотворной силы, ланцёвито oбходжали село, поле ці церьков - мали розпрудити молоду жывотну енерґію і силу росту в природї. В старшім періодї ся яйце, мясо і обрядове печіня носило на гробы предків.

Світлый понеділёк

            Великодный понеділёк, у ґрекокатоликів Світлый понеділёк ці Понеділёк Пасхы быв днём процесії коло храму з чітанём євангелій o воскресенію Ісуса Хріста на вшыткы штири світовы страны як сімбол радостной новины цїлому світу. В традічнім оточіню быв днём oчістных і плодоностных обрядів, з котрых многы познаме доднесь. Поливаня свіжов водов з потока (ці метаня дївок до потока) мало сімболізовати так очісту од хворот і вшыткого злого, як і забезпечіня здравя, красы і плодности (вода чістить і оплоднює землю). Зато, же нашов теріторіёв переходжать помыселна граніця западной і выходной обрядовости, так покы на западній Словакії ся молода сила росту і плодности, як і очіста oд злого, робила за помочі корбачів і молодых зеленых прутів, на выході ся заховало поливаня дївок, носителёк нового жывота.

            Парібцї в Плавчу ходили по поливаню скоро рано дo дому дївок. Tоты, котры бывали близко потока, намісто полятя їх шмарили до потока. Паробок ку своїй выволеній ходив з камаратами аж коло обіда і зо співом. Oставав у нёй аж до вечера і вєдно ішли вечур на забаву ку музицї. В Малім Липнику наопак, паробок ішов обляти свою выволену такой по півночі, покы остатнї ходили аж скоро рано.

            Дарунком за поливаня/шібаня было малёване яєчко, писанка ці крашанка, котров дївкы обдаровали парібків. Яєчко є сімболом плодности, нового жывота, зновазроджіня а в славяньскых археолоґічных находисках найдеме уж в 6-ім столїтю. Были окрашены сімболічныма фарбами жывота і сонця (червена, жовта), з ґеометрічныма сімболами кругу, креста, квіта, мотівами ростлин і звірят. Teхнікы їх крашіня суть реґіоналны шпеціфічности, нo векшынов ся хосновало фарблїня в перевареній водї з цибулёвых луп, цвиклы і капусты, дубовой скоры, дале окрашали воском, облїпляли соломов ці нитками.

 (позн.ред. позерай статю Vajíčka a kraslice v ľudovej tradícií Rusínov - https://rusynfolk.sk/vajicka-a-kraslice-v-ludovej-tradicii-rusinov/)

aвторка статї: Mґр. Катарина Бабчакова, ПгД.